Політичний експерт Назар Приходько проаналізував справу Сергія Кропиви та можливу причетність до неї Генерального прокурора Руслана Кравченка, висловивши думку, що прямих доказів провини останнього немає, а його ім’я активно вкидають у публічний простір.
У справі Сергія Кропиви, якого підозрюють у створенні та керівництві мережею кол-центрів, що займалися шахрайством, від самого початку активно обговорювалася версія про причетність до неї Генерального прокурора Руслана Кравченка. Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) натякає на “протекторат”, а в медіа з’являються формулювання про “повну підтримку” Кропиви з боку Генпрокурора. Деякі антикорупційні активісти та журналісти намагаються пов’язати ремонт будинку, особисті доручення, поїздки, подарунки та телефонні розмови Кравченка і Кропиви, а також вживання Кропивою слова “шеф”, в єдину картину.
“Після кількох годин відкритого судового засідання залишається дуже просте питання: а де, власне, дотичність Кравченка до інкримінованої Кропиві схеми? Так, оприлюднені розмови показують, що Кропива, ймовірно, був близький до Генерального прокурора, виконував особисті доручення, допомагав із ремонтом, організаційними та побутовими питаннями. Називав його “шефом”. Говорив іншим людям, що “за ним” стоїть сам Генпрокурор. Це може багато говорити про характер їхніх відносин. Але близькі стосунки – це ще не співучасть у злочині”, – зауважує Назар Приходько.
Експерт наголошує, що за весь оприлюднений у суді масив матеріалів не прозвучало розмов, де б Кравченко обговорював з Кропивою діяльність кол-центрів, давав вказівки захистити конкретний кол-центр, обговорював хабарі чи розподіл грошей. Також не зафіксовано рішень Генпрокурора, ухвалених в інтересах такої схеми.
“Натомість ми почули, як Кропива сам переказує водієві, що “шеф дав прочухана заступникам”. І вже з цього прокурор САП робить висновок, що Генеральний прокурор нібито “вживав відповідних заходів” в інтересах діяльності злочинної організації. Відчуйте різницю. Не Кравченко говорить про злочинну схему. Не Кравченко дає незаконну вказівку. Не зафіксовано конкретних дій Кравченка на користь кол-центрів. Кропива щось розповів третій особі – а кримінальний зміст цій розповіді вже надав сам прокурор САП”, – зазначає Приходько.
Політолог також коментує походження терміну “протекторат”, який, на його думку, виник зі слів Кропиви до Генпрокурора: “хто ж мене образить, ви ж за мною”. Ця фраза, на думку обвинувачення, стала достатньою для формулювання висновку про “протекторат Генерального прокурора”. При цьому, за словами Приходька, навіть офіційне повідомлення НАБУ про операцію говорить про злочинну організацію, яку, за версією слідства, створив і очолив один із керівників структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора, а не сам Генеральний прокурор. “Тому питання, навіщо зараз так наполегливо вписувати Кравченка в цю історію, цілком закономірне”, – стверджує політолог.
Приходько наголошує, що якщо НАБУ і САП мають докази причетності Кравченка, їх слід показати: конкретну розмову, незаконну вказівку, дію та її результат. Якщо ж таких доказів немає, виникає питання, навіщо в публічному просторі створюється враження про вже майже встановлену дотичність Генпрокурора до схеми.
“І тут ця історія починає виглядати вже ширше за просто справу Кропиви. Останні місяці ми регулярно бачимо конфлікти між різними правоохоронними та антикорупційними інституціями, взаємні обшуки, публічні звинувачення і боротьбу за те, чия версія подій першою стане домінуючою в інформаційному просторі. І довкола НАБУ та САП у таких конфліктах майже миттєво формується цілий комунікаційний контур із частини активістів, експертів і медіа, який починає розвивати їхню версію ще до того, як її перевірив суд. Тому цілком доречне ще одне питання: чи не перетворюється справа Кропиви на черговий раунд значно більшого інституційного протистояння, де справжньою мішенню поступово стає вже керівництво Офісу Генерального прокурора, а можливо і країни?”
Експерт підсумовує: “Тому що поки складається дивна ситуація: доказів участі Кравченка у інкримінованій схемі не показано, але його прізвище вже послідовно вмонтовують у цю історію. І якщо спочатку людині створюють статус фігуранта в інформаційному просторі, а вже потім намагаються наповнити цей статус доказами, – це вже питання не тільки до якості конкретного розслідування, а й до того, яка тут насправді мета – розслідувати можливий злочин чи завдати удару по іншому центру впливу та конкретним людям”, – заявляє Назар Приходько.