© EPA/ ANNA SZILAGYI Домінування Америки на бойовому полі під загрозою.
Війна, її стратегія та системи озброєнь еволюціонують з неймовірною швидкістю. Сполучені Штати, як і раніше, володіють найпотужнішою армією. Проте здатність Америки панувати на полі бою зазнає утисків — військові розуміють це глибше, ніж значна частина національних лідерів. Про це розмірковує оглядач Макс Гейстінґс у статті для Bloomberg.
Американська армія нині отримує 50 тисяч безпілотників щорічно, а до 2027 року цей показник має сягнути 340 тисяч. Це здається значним числом? Безумовно, але Україна створює та запускає чотири мільйони дронів на рік. Тим часом іранська ракета, яка вразила авіабазу в Перській затоці, знищила літак раннього попередження E-3 Sentry вартістю $300 мільйонів. Це був один із небагатьох 16 таких літаків, що перебувають на озброєнні армії США.
Водночас українські морські безпілотники, кожен вартістю $300 тисяч, продемонстрували в Чорному морі спроможність знищувати кораблі вартістю в сотні мільйонів доларів — вони затопили та пошкодили десятки російських суден.
Іранський режим залишається стійким, витримавши потужну кампанію, проведену Сполученими Штатами та Ізраїлем. З 2022 року Україна протистоїть повномасштабному вторгненню Російської Федерації. Гейстінґс зазначає, що певний час тому він був серед тих, хто побоювався краху української оборони, коли президент США Дональд Трамп почав підлабузнюватися до російського диктатора Владіміра Путіна і різко скоротив постачання озброєнь до Києва, особливо ракет для протиповітряної оборони.
Натомість Україна демонструє надзвичайний опір російським військам, який, зокрема, забезпечується озброєнням власного виробництва, що значною мірою фінансується Європою. Винахідливість українців трансформувала ситуацію на передовій, навчаючи інші нації не лише про цю війну, але й про те, якими, ймовірно, будуть усі майбутні конфлікти.
Українці завдають росіянам значних втрат, переважно використовуючи безпілотники. Жоден розсудливий аналітик не стверджує, що ці низькотехнологічні пристрої роблять усі дорогі системи озброєння застарілими. Авіація США та Ізраїлю змогла завдати ударів по іранських цілях, здійснивши понад 13 тисяч атак, зазнавши при цьому дуже незначних втрат. Як російська, так і українська протиповітряна оборона виявляються вразливими.
Проте сам масштаб заходів, необхідних для протидії рою дронів або ракетному обстрілу, лякає країни з обмеженими ресурсами. З початку операції США та Ізраїлю проти Ірану 28 лютого, американці використали приблизно половину своїх запасів ракет Patriot, а також більшу частину перехоплювачів THAAD. Поповнення цих запасів займе роки. Якщо супротивник США розпочне новий наступ десь в іншому регіоні — найімовірніше, це буде Китай проти Тайваню — то війна, яку обрав Трамп проти Ірану, залишить американські Збройні сили недостатньо підготовленими.
За оцінками, Сполучені Штати витрачають чотири мільйони доларів щоразу, коли ракета Patriot збиває іранський безпілотник Shahed, який обходиться Тегерану від $7000 до $35000. Військово-морські сили США виявляють надзвичайну обережність, не відправляючи свої великі авіаносці в зони, що знаходяться в межах досяжності іранського вогню в Ормузькій протоці.
Щодо штучного інтелекту, то фахівці вважають, що ШІ загрожує підірвати технологічну перевагу, яку США мали над реальними та потенційними ворогами з часів Другої світової війни. Технологія розвивається настільки динамічно, що навіть найспритнішим відділам оборонних закупівель важко визначити, що саме варто придбати. Оскільки США та їхні союзники є відкритими суспільствами, це полегшує ворогам шпигунство за передовими корпораціями.
Такі китайські компанії, як DeepSeek, Moonshot та Minimax, безсоромно відтворюють кожен крок американських піонерів — Anthropic PBC, OpenAI та Google. Потім Китай створює власні моделі ШІ. Водночас спроби досягти міжнародного регулювання у сфері штучного інтелекту, здається, приречені на провал.
Через очевидні ризики деякі працівники американської галузі штучного інтелекту намагаються запобігти використанню ШІ у військових цілях. Але важко позбавити Пентагон доступу до технологій штучного інтелекту, коли реальні та потенційні противники Америки, особливо Китай, цілодобово працюють над впровадженням власних версій цих технологій у військових цілях. Якими б не були побоювання щодо безвідповідальності уряду Трампа, гонка озброєнь у сфері штучного інтелекту є реальністю.
Ніхто не знає, яким буде результат військового змагання у сфері штучного інтелекту, окрім того, що переможені будуть шкодувати. ЗМІ повідомляли, що деякі невдалі ізраїльські авіаудари по Газі, внаслідок яких загинуло багато палестинських цивільних, здійснювалися за допомогою систем наведення на основі штучного інтелекту. Хоча це ніколи офіційно не підтверджувалося, такий випадок ілюструє потенційну небезпеку ШІ.
Наразі США, Китай і Росія — це єдині держави, які можуть дозволити собі розгортати значні збройні сили, здатні діяти в усьому спектрі військових операцій. Усі інші країни змушені робити складний вибір щодо напрямків інвестування обмежених ресурсів. Велика Британія нещодавно оприлюднила план інвестицій в оборону, який обіцяє значне фінансування у сфері безпілотників за рахунок списання більшої кількості військових кораблів. Інші країни стикаються зі схожими проблемами ухвалення жорстких рішень у сфері оборони в період революційних геополітичних трансформацій.
Важливим є наголос на технологіях виявлення та протидії підводним загрозам для трубопроводів і ліній зв’язку. Російські підводні човни постійно ведуть розвідку. На тлі кібератак з боку РФ та Китаю, а також російського тероризму, слід очікувати військових дій низької інтенсивності, які триватимуть невизначений час.
Цілком можливі непередбачені загрози, пов’язані з технологіями, що постійно розвиваються. Єдиною втіхою є те, що, всупереч поширеним прогнозам, людство пережило 81 рік ядерної ери. Якщо вдасться запобігти поєднанню ядерної зброї зі штучним інтелектом, людство матиме непогані шанси пройти й наступні вісім десятиліть. Але якщо цього не зробити, шанси західної цивілізації на виживання суттєво зменшаться, зазначає оглядач.
Як нещодавно писала WSJ, традиційні завойовницькі війни вже не є можливими. Технологічні досягнення — такі як дрони та недорогі високоточні ракети — зрівняли шанси між меншими країнами та великими державами, які витрачають сотні мільярдів доларів на свої збройні сили. Таке скорочення розриву в силі обмежило досяжність результатів лише за допомогою військової міці.
Чи може людина захищати країну, сидячи за комп’ютером із чашкою кави за тисячі кілометрів від лінії фронту? Засновник компанії-виробника дронів “Оса”, які застосовувалися в операції “Павутина” Валерій Боровик у своїй статті “Нова «Павутина» і Hi-tech мобілізація: як зробити захист країни привабливим” описав концепцію дистанційної війни, де дрони, ШІ та оператори можуть змінити не лише поле бою, але й саме ставлення суспільства до мобілізації.