© Co-Aspire / Х Збройні конфлікти в Україні та Ірані спонукали Сполучені Штати переглянути свою оборонну стратегію.
У Сполучених Штатах зростає інтерес до компаній-початківців, що займаються розробкою озброєнь. Через вичерпання запасів боєприпасів, спричинене участю в бойових діях, потреба у розробці швидких, економічно вигідних та масових методів виробництва ракет стала надзвичайно актуальною, як повідомляє The Financial Times.
«Наш військовий арсенал складається виключно з високотехнологічних, складних у виготовленні систем озброєнь. Ми вступили в нову еру ведення бойових дій, і Сполучені Штати мусять адаптуватися», — зазначив колишній високопосадовець Пентагону, відповідальний за оборонні інновації, Майкл Горовіц.
За рік Америка виробляє лише 600 ракет типу «Томагавк», вартість кожної з яких становить приблизно 2,6 мільйона доларів. Інші ключові типи ракет, PrSM та JASSM, обходяться приблизно в 1,6 мільйона та 1,9 мільйона доларів відповідно.
Наразі в США реалізується низка дослідницьких проєктів та програм, спрямованих на закупівлю ракет та безпілотних літальних апаратів. Деякі з цих ракет можуть бути вироблені у великих обсягах без значних інвестицій на заводах, які передбачається розгорнути по всій території країни на випадок війни.
Даг Деннені, ветеран армії США та представник оборонної компанії Co-Aspire, яка працює над створенням крилатої ракети RAACM для України, порівнює їхню модель виробництва ракет з діяльністю McDonald’s. За його словами, кожна ракета має достатньо просту конструкцію, що дозволяє її збирати за стандартною інструкцією. Новий спеціаліст, оснащений базовими інструментами, може навчитися збирати їх протягом місяця.
Видання FT зазначає, що це лише один із багатьох оборонних стартапів та технологічних компаній, які прагнуть прискорити процес інновацій. Co-Aspire, яка розробляє дві моделі ракет для Пентагону, завершила вдосконалення першої за чотири місяці і планує завершити другу протягом наступних п’яти місяців.
Інша компанія, Castelion, яка функціонує вже три роки, отримала замовлення на виробництво понад 12 000 гіперзвукових ракет протягом п’ятирічного періоду. Очікується, що після запуску її заводу в Нью-Мексико на повну потужність, компанія зможе випускати 6 000 ракет щорічно, вартістю близько 400 000 доларів за одиницю. Компанія активно розглядає можливості розширення виробничих потужностей в інших локаціях.
«Ключовими факторами є обсяги виробництва, вартість та доступність. Необхідно з самого початку розробляти вироби, які легко виробляти і які є недорогими, і це повинно впливати на всі інженерні рішення», — підкреслив співзасновник стартапу, колишній керівник SpaceX Ендрю Крайц.
Він додав, що для прискорення виробництва озброєнь слід використовувати компоненти, які вже виробляються у великих масштабах.
Наприклад, Co-Aspire створила свою останню розробку ракети таким чином, щоб вона переважно складалася з готових елементів, зокрема двигунів, які спочатку призначалися для моделей літаків, керованих радіосигналами. Castelion зосередилася на використанні компонентів, часто застосовуваних у автомобільній промисловості.
Видання наголошує, що протягом десятиліть США готувалися до масштабних військових операцій із застосуванням складних видів озброєнь. Однак конфлікт в Україні, за яким уважно стежив Пентагон, став нагадуванням про те, що тривала високоінтенсивна війна — це здебільшого питання чисельності.
Досвід бойових дій в Ірані лише підтвердив ці висновки: виробництво ракет, придатних для минулих конфліктів, може виявитися програшним у майбутньому. Тому питання про важливість масового виробництва більше не викликає сумнівів у Пентагоні. Аналітики ще до вступу в конфлікт в Ірані, ґрунтуючись на результатах моделювання навчань, оцінювали, що США можуть вичерпати певні ключові запаси протягом кількох тижнів у разі виникнення конфлікту з Китаєм.
Більші запаси ракет забезпечили б можливість для Америки вести затяжну війну, здійснюючи сотні прицільних пусків щодня, але з більшою потужністю та швидкістю, ніж одноразові ударні безпілотники, які отримали широке розповсюдження в Україні та на Близькому Сході.
Водночас Сполучені Штати почали нарощувати виробництво дронів. У лютому було вперше застосовано в бойових умовах одноразовий ударний дрон Lucas, модифікований стартапом SpektreWorks на базі іранського Shahed-136. Пентагон планує розпочати їх серійне виробництво та запросив збільшення бюджету на дрони та пов’язані технології більш ніж удвічі, до понад 74 мільярдів доларів наступного року.
Деннені вважає, що збільшення виробництва озброєнь може мати значний ефект навіть у мирний час: «Це створює потужний стримуючий фактор, оскільки наші супротивники усвідомлюють, що ми здатні швидко та економічно ефективно відновлювати запаси цих ракет».
Проте, Том Карако, співробітник Центру стратегічних та міжнародних досліджень, зазначає, що не все буде так просто. Пентагону доведеться визнати, що дешевші зразки зброї можуть бути менш точними або надійними порівняно з попередніми розробками. Це означає, що збройним силам США, можливо, доведеться виявити більшу гнучкість у своїх вимогах. Він також зазначив, що для масштабування, тестування та розробки нової зброї оборонним компаніям будуть потрібні значні державні замовлення.
Втім, простіші ракети можуть мати й інші переваги: вони можуть скоротити термін навчання молодих військовослужбовців їхньому застосуванню, особливо враховуючи складність операційних систем деяких застарілих ракетних комплексів.
«Все повинно бути інтуїтивно зрозумілим у використанні. Програмне забезпечення має бути розроблене так, щоб солдати могли використовувати його так само легко, як вони користуються своїми iPhone», — висловив думку Джон Феррарі, колишній керівник ракетного полігону «Вайт-Сендс», де Пентагон тестує нові ракети.
За підрахунками американського Центру стратегічних і міжнародних досліджень, військовий конфлікт в Ірані обійшовся Пентагону приблизно в 40 мільярдів доларів. Ця сума включає витрати на боєприпаси, втрачену військову техніку, а також збитки, завдані військовим базам. Водночас, вона не враховує операційні витрати, які вже закладені до бюджету Міністерства оборони на 2026 фінансовий рік, що перевищує трильйон доларів. Додатково, для Міністерства внутрішньої безпеки та Міністерства у справах ветеранів, цей конфлікт коштував близько одного мільярда доларів.