© Getty Images
Анна Бродські-Кроткіна
На автостоянці біля невеликого продуктового магазину в Лексингтоні, штат Вірджинія, бачу: сімейство іммігрантів з Латинської Америки — батьки і двоє діток — стрімко забираються в мінівен. Дітей саджають на місця і фіксують ременями безпеки. Дорослі явно переживають, безперервно поглядають навколо — на дорогу, на парковку, на мене. Їхня тривога передається мені, і я починаю боятися за них, а за свою захищеність — відчуваю сором. Ймовірно, подібні відчуття переживали багато німців, усвідомлюючи, що на їхніх сусідів полює гестапо.
У нашому університетському містечку масових затримань іммігрантів поки що не було, проте облави відбувалися в сусідньому Роаноку, інформує мене знайома, яка переїхала до США з Мексики 25 років тому. Її ім’я Тереза, вона має власний невеликий бізнес з клінінгу будинків. «Деякі мої працівники навіть тут, у Лексінгтоні, бояться виходити на вулицю. З кожним днем стає все більш моторошно», — зізнається вона мені.
Співробітники Google вимагають припинити співпрацю з імміграційною службою США
І дійсно, важко не злякатися: екіпіровані люди в масках — імміграційні поліцейські США (ICE), які закривають свої обличчя, — хапають людей з латиноамериканською зовнішністю на вулицях, вриваються в будинки, школи та ресторани. За минулий рік було заарештовано приблизно 75 тисяч іммігрантів, які не мають судимостей і не вчинили жодних злочинів. Те, що чимало затриманих мають дозвіл на роботу або перебувають у процесі отримання виду на проживання, не має значення. Дітей також затримують — навіть якщо вони народилися в США і є громадянами. За минулий рік імміграційна служба взяла під варту як мінімум 3800 дітей.
Символом нелюдяності імміграційної політики Трампа стало фото затриманої ICE п’ятирічної дитини в шапці із заячими вушками, яке миттєво поширилося в соцмережах. Дивлячись на цей кадр, легко уявити, як Ліама Конехо Рамоса — так звуть хлопчика — люблять, ретельно одягають і милуються його обличчям, і як життя цієї сім’ї було зруйновано в одну мить. (Згодом за рішенням суду Ліама та його батька звільнили, і вони змогли повернутися додому до Міннесоти.)
«Він був у шапці-зайчику, з рюкзаком людини-павука…». Активістка на мітингу з плакатом, присвяченим 5-річному Ліаму Конехо Рамосу. Хлопчика та його батька затримала служба ICE прямо у дитячому садку в МіннесотіGetty Images
Затримання мігрантів відбуваються відкрито. Звичайні американці стають очевидцями жорстокості та беззаконня, і якщо мовчать, то стають непрямими спільниками цих дій. Те, що під загрозою — не лише життя іммігрантів, але і моральне обличчя країни, зрозуміло кожному. Типовими є твори художників у Лос-Анджелесі: вони змонтували лазерний проєктор, що демонстрував короткий ролик на стіні в’язниці, де утримують іммігрантів. На зображенні співробітник імміграційної служби США розстрілює різні слова, зокрема «наша емпатія», «наша спільнота», «наші діти» і «наша демократія».
У штаті Міннесота, який нині опинився в епіцентрі протестного руху, все почалося із захисту сусідів: волонтери чергували на вулицях зі свистками, попереджаючи про наближення ICE; батьки з тієї ж причини патрулювали школи. Вбивство двох волонтерів співробітниками імміграційних служб, використання хімічних речовин-подразників проти демонстрантів, побиття і жорстокі затримання протестувальників не тільки не пригасили протести, а й стали поштовхом до ще більш масштабних демонстрацій, які охопили десятки міст по всій країні. За минулий місяць сотні тисяч людей брали участь у протестах. Так, у Міннеаполісі за один день — 23 січня — 75 тисяч людей пройшли маршем по місту. Десятки тисяч людей вийшли на протести проти ICE і в інших містах країни.
Моя університетська колега, експертка з історії Голокосту Алана Голланд, переконана, що протести в Міннесоті «піднімають на ноги всю країну» і є прикладом того, як необхідно чинити опір «поганим лідерам» і «амбіціям ідеологів і диктаторів». Звісно, їй теж спадає на думку паралель між ICE і гестапо, але вона налаштована оптимістично. І, можливо, вона має рацію. Протести, безумовно, підштовхують і навіть формують громадську думку: згідно з останніми опитуваннями, дії Трампа щодо іммігрантів сягнули найнижчого рівня схвалення за час його другої каденції. Особливо негативно люди ставляться до ICE: 36% — позитивно, 58% — негативно. Водночас падає і загальний рейтинг Трампа: лише 39% схвалюють президента.
Схвалення імміграційної політики Трампа впало до рекордно низького рівня в США — опитування Reuters/Ipsos
Протести підтримують моральний дух у країні, проте чи впливають вони на Трампа і його адміністрацію?
Минулої середи вони заявили про негайне виведення 700 співробітників ICE з Міннесоти. Але поки що це виглядає як «жест доброї волі». У Міннесоті однаково залишиться близько 2300 агентів. Тим часом зменшення кількості екіпірованих людей на міських вулицях супроводжувалося погрозами протестувальникам. Так, глава ICE Том Гоман заявив, що повне виведення військ можливе лише у разі «припинення незаконної та загрозливої діяльності щодо ICE та її федеральних партнерів, яка спостерігається в суспільстві». Іншими словами, виведення військ буде обумовлено відмовою громадян від опору владі.
Чому президент США та його адміністрація продовжують підтримувати арешти й депортації, попри їхню непопулярність? Одна з мотивацій — неонацистське бачення світу. Воно вимагає вигнати з країни максимальну кількість небілих людей і передбачає тиск на американських громадян, щоб змусити їх відмовитися від моральних цінностей, які заважають реалізації расистської програми. Архітектор нинішньої імміграційної політики — радник президента Стівен Міллер. Затятий ідеолог, він не соромиться рекомендувати роман, популярний серед білих націоналістів і неонацистів, і, схоже, керується ним сам. У цьому романі, що має назву «Табір святих», французький автор Жан Распайль описує мігрантів як безлику звіроподібну масу, позбавлену людяності, біологічно неповноцінну і нездатну до цивілізації. Тим часом білих європейців описано як жертв декадансу, які заслуговують на знищення через свою безвольну співчутливість і невміння подолати почуття жалю. Міллера важко запідозрити в емпатії: його вважають одним з авторів імміграційної політики першої каденції Трампа, за якою всіх, хто перетинав кордон США та Мексики без готової візи, притягали до кримінальної відповідальності, а їхніх дітей розлучали з батьками і поміщали до прийомних центрів. Тисячі сімей, переважно латиноамериканських, розділили. Через недбалий облік багато дітей на роки втратили зв’язок із батьками, а дехто й назавжди. Ця практика спричинила хвилю обурення, і її скасували.
Попри непопулярність Міллера та його попередньої програми, він знову біля керма, і Трамп прислухається до його порад. Але для президента США, як і для багатьох сучасних авторитарних лідерів, ідеологія — це лише привід, насправді ж ним рухає прагнення утримати і посилити владу. Трамп — політичний опортуніст: іще не так давно він був демократом, а тепер є затятим противником цієї партії. Його біографи Майкл Вольф і Боб Вудворд стверджують, що Трамп у приватних розмовах нерідко іронізує над релігією або висловлює сумніви в цінності релігійних догматів. Проте це не заважає йому продавати Біблію на догоду релігійним і ультраконсервативним виборцям.
З антиімміграційним расизмом історія така сама: Трамп може називати мігрантів убивцями та ґвалтівниками і всупереч фактам покладати на них провину за злочинність у США, але він далекий від фанатизму Міллера. Так, в офіційних промовах на заходах, присвячених Місяцю латиноамериканської спадщини, Трамп не здригнувшись дякував латиноамериканським американцям за їхній внесок: «Латиноамериканські американці втілюють американські цінності — відданість вірі та родині, прихильність до важкої праці, підприємництва та служіння суспільству, а також яскраво виражену патріотичну гордість», — сказав він. Загрозу для себе, яка буде пов’язана з імовірною поразкою його партії на виборах, він вбачає, звісно, не в мігрантах, а в демонстрантах, які впливають на громадську думку. Їх він називає не інакше як «небезпечними заколотниками», «високооплачуваними божевільними», «підбурювачами» і «провокаторами», що руйнують порядок і безпеку.
«Ти тупа? Ти тупа людина»: Трамп обізвав журналістку після питання про мігрантів з Афганістану
Однак боротьба з мігрантами може піти йому на користь: під цю активність він формує власну силову структуру на кшталт путінської Росгвардії, здатну розправитися не лише з іммігрантами, а й із незгодними громадянами. Грошей у президента на цей проєкт нечувана кількість: підвладний йому Конгрес виділив на потреби імміграційної служби близько 15 млрд дол. Ця силова структура формується поспіхом: на службу беруть практично всіх, хто вміє стріляти і готовий брати участь у полюванні на людей. Про це в недавній статті у Slate розповідає журналістка, яка відвідала центр вербування ICE. Авторку тексту (а вона раніше служила в армії) несподівано фактично взяли на роботу, а співробітник агентства відкрито окреслив урядові пріоритети: «Скажу відверто: мета полягає в тому, щоб вивести в поле якомога більше людей зі зброєю та шевронами».
Створення гвардії, що підпорядковується особисто президентові, може стати переломним моментом, після якого США ризикують скотитися в авторитаризм на кшталт Росії. У такій системі протестувальники — навіть у масовій кількості — постануть перед озброєними людьми, наділеними владою не законом, а особистою волею лідера.
Це означатиме кінець протестів як інструменту опору владі і початок силового знищення громадянських свобод і людяності.