Бізнес-підхід посланців Дональда Трампа — Джареда Кушнера та Стіва Віткоффа — може заважати американській дипломатії, зокрема у питаннях України, Гази та Ірану. Їхня тактика переконання сторон конфлікту через обіцянки післявоєнних інвестицій недооцінює геополітичні реалії.
Посланці президента США Дональда Трампа, Джаред Кушнер і Стів Віткофф, успішні в сфері нерухомості та бізнесі, виступають від імені Трампа, що надає їм авторитету. Саме тому російський диктатор Владімір Путін і президент України Володимир Зеленський виявили повагу до Віткоффа та Кушнера під час їхньої безрезультатної поїздки до Москви та Києва.
Трампівські посланці пропонують “виграшні для обох сторін” інвестиційні буми як наслідок будь-якої угоди. Однак, зосереджуючись на “десерті” у вигляді майбутніх бізнес-вигод, вони можуть зруйнувати “основну страву” – мирну угоду. На їхню думку, навіщо українцям і росіянам продовжувати конфлікт, якщо вони можуть співпрацювати зі США у видобутку корисних копалин чи створенні центрів обробки даних? Такий підхід ігнорує реалії: Путін прагне контролю над Україною, а не бізнес-вигод, а Зеленський зосереджений на захисті країни.
З бізнес-перспективи, Росія може здаватися привабливішою через свої розміри та ресурси. Однак з точки зору війни, Україна, що захищається, має перевагу. Вона також є більш інноваційною, адже обставини змушують її такою бути.
Віткофф і Кушнер, після низки візитів до РФ, мали б розпочати свій останній тур з Києва, але вони відвідали Москву перш за все. Пропозиція Путіна, яку вони представили Зеленському, була, за деякими даними, ще жорсткішою, ніж попередні. Це свідчить про те, що вони діють згідно з кремлівськими сценаріями.
Аналогічно, 28-пунктний мирний план Путіна для України, який Віткофф отримав у листопаді, містив пункт про посередництво США у суперечках між НАТО та Росією. Цей пункт, очевидно, був незграбно перекладений і не враховував, що США є членом НАТО. Геополітичні деталі, схоже, не надто турбують Віткоффа та Кушнера, адже на переговорах їх зазвичай не супроводжують експерти.
Їхня самовпевненість у розумінні ядерно-паливного циклу під час переговорів з Іраном у Женеві призвела до рішення Трампа розпочати операцію “Епічна лють”. Хоча спостерігачі вважали, що Іран пропонував робочий варіант угоди, Віткофф і Кушнер так не думали. Однак, угода, рівноцінна або краща за угоду 2015 року, могла бути досягнута, якби переговорам дали час, а американські експерти були залучені.
Ситуація з Газою також демонструє їхній бізнес-підхід. Кушнер вважає Газу “дуже цінною” і пропонує поетапне переселення мешканців для відбудови. Він також стверджує, що Газу “побудували неурядові організації та терористи”, і її мають відбудовувати девелопери. При цьому Кушнер та Віткофф відмовилися від будь-яких особистих бізнес-інтересів у Газі, працюючи нібито без винагороди на благо громадськості.
Однак, бізнес-досягнення Кушнера за кордоном не завжди успішні. Його угода про будівництво вілл в Албанії спричинила протести, а схожа ситуація з проєктом у Сербії призвела до його виходу. Албанські протестувальники заявляють: “Албанія не продається”, що може бути сигналом для посланців Трампа.
Як повідомляв FT, Білий дім розглядає можливість зменшення участі Віткоффа та Кушнера в мирних переговорах щодо України, надаючи більшу роль директору ЦРУ Джону Реткліффу. Це викликало ентузіазм у Європі, яка прагне будь-якого прогресу, адже переговори зайшли в глухий кут через жорсткі вимоги Путіна.