У перші дні червня 2025 року Служба безпеки України здійснила безпрецедентну операцію, спрямовану на ураження стратегічної авіації противника. Цей акт, хоч і унікальний у сучасності, насправді продовжує славні ратні традиції українського війська, що сягають корінням глибокого Середньовіччя.
Похід Князя Олега на Константинополь: судна на колесах та щит на брамі
Першою такою зухвалою акцією відзначився ще київський князь Олег, прозваний Віщим за свою проникливість. У далекому 907 році він організував експедицію на столицю наймогутнішої тогочасної держави Європи та світу – імперії ромеїв, яку історики називають Візантією.
Константинополь (у Київській державі його називали Царгородом, а нині – Стамбулом) розташовувався на перетині ключових торговельних шляхів, що зумовлювало його виняткове значення. Однак місто часто зазнавало нападів різноманітних племен, тому імператори Візантії, які вважали себе володарями світу, докладали значних зусиль для захисту своєї столиці.
Ромеї створили цілу систему розвідки, яка дозволяла завчасно дізнаватися про наближення ворожих флотів до їхньої столиці. Тоді затоку Золотий Ріг, що вела до міста, перекривали ланцюгами, а в море виходив потужний візантійський флот, оснащений грізним “грецьким вогнем”. Цей переломний винахід Середньовіччя являв собою запальну рідину, яка могла палати на воді, знищуючи все, що знаходилося на її поверхні, і водночас вселяла жах у серця ворогів, адже вони бачили неймовірне – палаючу воду. Ймовірно, це була нафта або гас, проте точний метод виробництва грецького вогню досі не встановлено вченими.
Похід Олега на Константинополь. Сторінка з Радзивілівського літопису, XV століття Фото: Getty Images
Князь Олег був обізнаний про всі тонкощі візантійської системи оборони, тому вирішив діяти неординарно. Оминувши гирло Дніпра, він поплив уздовж узбережжя Чорного моря до Царгорода. Князь усвідомлював, що десь біля берегів сучасної Болгарії його флот, що складався з десятків великих човнів-лодiй, вже потрапить на очі візантійських розвідників. Тому в Золотому Розі його чекав не лише ланцюг, перекритий кораблями, сповненими грецького вогню, але й столичний гарнізон.
Коли руська флотилія наближалася до Царгорода, князь Олег наказав висадитися на берег, прикріпити до лодій заздалегідь підготовлені колеса і рухатися сушею на такому незвичайному транспорті. Міська варта, спостерігаючи за морем, була вражена раптовим ударом у тил. Перекидати війська в іншу частину мегаполіса було вже запізно – і всевладний імператор Константинополя-Царгорода попросив про переговори.
Князь Олег зумів укласти надзвичайно вигідні для Русі торговельні угоди, які, перекладаючи на сучасну мову, означали мінімальні мита та вільні економічні зони. А також, щоб остаточно закріпити потужність руської зброї, київський князь прибив на ворота Царгорода свій щит, який провисів там наступні десятиліття як нагадування ромеям про необхідність дотримання умов договору.
Хитрість Княгині Ольги: палаючі птахи та помста за чоловіка
Угода, укладена князем Олегом, втратила свою силу після поразки військ під проводом князя Ігоря, який, власне, й загинув від грецького вогню. Намагаючись компенсувати фінансові втрати від погіршення торговельного договору з Візантією, князь Ігор посилив податковий тиск на підкорені племена, що спровокувало повстання племені древлян, які мешкали на захід від Києва. Під час цього повстання князь Ігор і загинув.
Ігорева дружина, княгиня Ольга, залишилася сам-на-сам з бунтівниками, ще й з малолітнім сином на руках. Однак вона не запанікувала, а сконцентрувала весь свій розум, щоб якнайшвидше покласти край повстанню, зазнавши при цьому мінімальних втрат: затяжна війна з великими втратами могла похитнути основи державності.
Історія про княгиню Ольгу відгукується і сьогодні Фото: Getty Images
Княгиня Ольга вдалася до хитрощів. Розташувавши своє військо неподалік столиці древлян, Іскоростеня, вона заявила про бажання миру, але висунула одну умову: кожен мешканець міста мав сплатити данину у вигляді трьох голубів та стількох же горобців. Здивовані таким дивним проханням і вважаючи це шансом легко відбутися, древляни вирішили погодитися на пропозицію київської правительки та видали вказану данину.
Однак Ольга не збиралася прощати вбивство чоловіка неслухняним древлянам. Вона навмисно наказала зібрати птахів, які завжди летять додому, особливо відчуваючи небезпеку. Тож княгиня наказала прив’язати до лап пташок хмиз та підпалити його. Налякані птахи стрімко полетіли додому, несучи полум’я до своїх гнізд. Місто Іскоростень (нині – Коростень), яке повністю складалося з дерев’яних будівель, було знищене вогнем.
Героїчні морські експедиції: козаки надають асиметричну відповідь туркам
Минули століття. Легендарна княжа Русь зникла. Однак ідейні спадкоємці руських воїнів – запорозькі козаки – згадали давні маршрути морських походів на Царгород і на початку XVII століття повторили легендарні експедиції київських князів.
На той час Стамбул був столицею могутньої Османської імперії, флот якої тримав у страху все Середземномор’я, а Егейське, Мармурове, Чорне та Азовське моря стали внутрішніми водами великої імперії. За таких умов морська атака на Стамбул здавалася божевіллям. Проте не для сміливих запорозьких козаків, які знайшли асиметричну відповідь турецьким бойовим галерам.
Перевага галер полягала в тому, що, на відміну від вітрильних кораблів, вони могли рухатися силою рабів-веслярів, тобто незалежно від напрямку вітру. Це були кораблі гігантських на той час розмірів, здатні рухатися за будь-якої погоди і в будь-якому напрямку.
Побачивши зростання морської активності козаків, турки відправили свій флот блокувати гирло Дніпра. Крім того, вихід з Дніпра був перекритий ланцюгами. Проте винахідливі запорожці використали силу турків проти них самих. Вони, дочекавшись темної ночі, спустили колоди вниз за течією Дніпра. Коли колоди почали вдарятися об ланцюги, варта фортеці Очаків, завданням якої було охороняти вихід до моря, почула характерний дзвін ланцюгів. Усвідомивши, що це запорожці на своїх човнах вдарилися об ланцюги, турки відкрили вогонь по цій ділянці з фортечної артилерії. Таким чином, дружнім вогнем турки знищили власні перешкоди, а козаки на човнах-чайках пропливли далі.
- Що таке козацькi чайки
Чайки — це спеціальні човни, які ледь-ледь виступали з-під води. Для підтримки балансу запорожці оснащували свої кораблики в’язками очерету, які, крім допомоги в утриманні на воді, також надавали додатковий маскувальний ефект.
Запорожці наближалися до галер із заходу наприкінці дня, щоб промені сонця, що сідає за горизонт, засліплювали чатових. А коли козаки підійшли максимально близько, було вже пізно, адже розпочався штурм галер. Знищивши турецький флот, запорожці також звільнили тисячі рабів-веслярів, які переважно були християнами, часто українцями, захопленими під час татарських набігів.
Запорожці кілька разів громили османський флот
Протягом першої чверті XVII століття запорожці неодноразово розгромили османський флот, майже щорічно організовували походи на прибережні турецькі фортеці, двічі висаджувалися в околицях Стамбула, наганяючи жах на мешканців столиці могутньої імперії і водночас викликаючи захоплення у її ворогів – європейських дипломатів, які спостерігали за цими подіями. А одного разу козаки навіть захопили та зруйнували найбільший невільничий ринок Східної Європи – Кафу (сучасна Феодосія).
Найвідомішими організаторами морських походів козаків були кошові отамани Самійло Кішка та Петро Конашевич-Сагайдачний. Останній, здобувши авторитет у морських експедиціях, пішов далі й почав вимагати у польської влади привілеїв для запорозького війська, яке на ділі продемонструвало свою ефективність. Сагайдачний домігся поступок у цьому питанні, проте загинув у сухопутній війні з турками під Хотином. Його наступники намагалися здобути поступки вже не силою переговорів, а силою зброї.
Тарасова ніч: знищення Золотої роти та помста полякам
У 1630 році Тарас Трясило повстав проти свавілля польської шляхти. Війна обіцяла бути складною та тривалою, проте кмітливий козацький ватажок знайшов спосіб завдати могутній армії Речі Посполитої нищівного удару у її найслабше місце.
Польські військові командири створили особливий підрозділ охорони – Золоту роту, в якій служили їхні власні діти. Саме знищення цієї роти взялися здійснити запорожці, здійснивши для цього відчайдушну диверсійну вилазку в польський табір. Втративши своїх близьких, польські командири переконалися, що запорожці готові піти на все заради бажаної свободи, і вирішили піти на мирну угоду, погодившись на умови, які задовольнили козаків.
Через двісті років Тарас Шевченко присвятив цій події свій твір, який назвав “Тарасова ніч”.
…Мовчать гори, грає море,
Могили сумують,
А над дітьми козацькими
Поганці панують.
Грай же, море, мовчіть, гори!
Гуляй, буйний, полем!
Плачте, діти козацькії,—
Така ваша доля!
Обізвавсь Тарас Трясило
Віру рятовати,
Обізвався, орел сизий,
Та й дав ляхам знати!
Форсування Сивашу: Іван Сірко протистоїть Кримському ханству
Один із найуспішніших та найлегендарніших запорозьких ватажків, Іван Сірко, у другій половині XVII століття зробив те, що звучить актуально й досі. Він зумів здійснити успішний похід на могутнє Кримське ханство.
У той час, як хан зібрав усе своє військо і чекав запорожців неподалік фортеці Перекоп на Кримському перешийку, Іван Сірко зі своїми вірними запорожцями, які значно поступалися татарам чисельністю, форсував озеро Сиваш.
Це озеро було солоним, і його перехід вважався неможливим – для всіх, крім Івана Сірка. Запорожці зуміли переплисти озеро, використовуючи трубки з очеретяних соломинок. Так вони подолали шлях через Озеро смерті, як тоді називали Сиваш. Спустошили Крим, звільнили тисячі невільників і повернулися назад, поки татарське військо продовжувало чекати їх поблизу Перекопа.
Від палаючих птахів до операції “Павутина”
Наведені приклади – це лише добірка з набагато багатшого історичного досвіду перемог української зброї. Якщо відомості про події тисячолітньої давнини тісно переплетені з легендами, то про Івана Сірка та запорожців писали тогочасні європейські газети.
Яким би могутнім не був ворог, завдяки розуму, кмітливості та сміливості можна перемогти будь-кого Фото: Getty Images
А всі ці факти разом дозволяють зробити один висновок: яким би могутнім не був ворог, завдяки розуму, кмітливості та сміливості можна здолати будь-кого. І цьому не завадять ані чисельність ворога, ані його технологічна перевага. Що часто робили українці в минулому і продовжують робити зараз.