Українська виконавиця, стилістка та власниця мережі салонів краси Оксана Вояж розповіла про трансформації у своєму житті. Зокрема, тривалу перерву у професійній діяльності, панічні напади, коли вона думала про кінець життя, тверду відмову виступати для Януковича та неприємні зустрічі з російськими зірками.
Оксана Вояж – відома постать українського шоу-бізнесу, засновник салону краси та організатор унікального конкурсу краси для блондинок “Міс Блонд України”. В бесіді з Фокусом артистка вперше настільки відверто говорить про своє минуле, страхи, віру та те, що допомогло їй пережити найважчі випробування долі.
Чи настав момент, коли ви дійсно поставили крапку в кар’єрі?
– Не думаю, що я коли-небудь мала намір назавжди завершити кар’єру. Просто в житті був складний період, коли я справді потерпала від панічних атак. Жила тоді, умовно кажучи, з “дірявою аурою” – навіть проходила ауродіагностику.
Оксана Вояж розповіла про важкий період в житті Фото: Instagram
Та навіть у ті часи, сидячи вдома біля інструменту, я продовжувала створювати пісні – тихенько мугикала собі під ніс, бо боялася з’являтися на публіці. Я розуміла, що виглядаю не найкращим чином, що ноги можуть підкоситися будь-якої миті і що напад паніки може спіткати будь-де. Однак, завжди усвідомлювала: колись я це подолаю і з новими силами повернуся на сцену.
Відео дня
Ви згадали, що думали про власний похорон. Чому?
– Був період, коли я страждала від панічних атак – раптових нападів, коли без видимої причини накривала хвиля невимовного страху. Лікарі стверджували, що це “уявні” серцеві напади, і боятися нічого, але заспокоїтися було неможливо: серце шалено билося, тіло тремтіло, тахікардія. Я жила з відчуттям невідворотності смерті і навіть вказала чоловікові, де мене поховати – думала, що мій час добігає кінця.
Дякувати долі, все це залишилося позаду. Я переконана, що змогла подолати той стан і зараз з новими силами рухаюся вперед. Тоді мені здавалося, що це фінал, а тепер я знаю – це був лише початок. Мене не лякає, що мені не шістнадцять і не вісімнадцять: я сповнена сил та енергії, і їх мені вистачить ще принаймні на тридцять років.
Про псування та містику
Чи траплялися у вашому житті містичні події, які не можете пояснити?
– Так, був один дивний випадок. Ми поїхали до Польщі й зупинилися на ніч у старому будинку – я спала разом із двома подругами, а чоловіки – в сусідній кімнаті.
Серед ночі я почула дивний звук, який неможливо було порівняти з жодним земним звуком – не тварина, не комаха. Він ставав усе голоснішим і ближчим, аж поки не прогримів просто в кімнаті, наче в мікрофон. Мене охопив тремтіння від страху, я розбудила подругу й запитала: “Що це?”. Вона спокійно відповіла: “Це звичайний домовик, зараз я прочитаю “Отче наш”, і він піде”.
Вояж розповіла про привида в будинку Фото: Instagram
Я тоді ще не вірила в Бога, але почала повторювати за нею молитву. Звук поступово стихав, а коли подруга промовила останні слова молитви, він зник – миттєво і повністю. Подруга лише посміхнулася: “Бачиш, я ж тобі казала – звичайний домовик”.
Ви вірите в псування?
– Псування – це, по суті, вплив негативної енергії, і, на мою думку, вчені вже частково довели існування подібних езотеричних процесів. Я не відчуваю страху перед цим, але й заперечувати не можу, бо сама проводила експерименти – робила ауродіагностику, вивчала докази того, як молитва може зцілювати. І це не плацебо: людина, яка перебуває за тисячі кілометрів, може молитися за вас – і це допомагає. Для такої енергії не існує ані часу, ані простору. Але є й люди, які здатні скеровувати негативну енергію, і навіть погана думка іноді може вплинути на людину.
Тому я вважаю, що подібні речі існують, хоч боятися їх не варто – існують способи захисту. Найпотужніші – три молитви: “Отче наш”, “Да воскресне Бог” та 90-й псалом “Живий у помочі”. Якщо відчуваєте, що хтось намагається забрати вашу енергію, достатньо подумки читати ці молитви – навколо вас формується купол із позитивних вібрацій, який важко пробити.
При цьому існують і справді темні ритуали та заклинання, і я вважаю це великим гріхом – Всесвіт влаштований справедливо й “математично точно”, і рано чи пізно кожен отримає по заслугах, навіть якщо не в цьому житті. Коли запитують, де Бог і чому мовчить, дивлячись на таких людей, як Путін, я переконана: відповідь буде – його рід страждатиме до сьомого коліна.
Втім, я не заглиблююся в ці питання – це сфера тих, хто дійсно займається екстрасенсорикою й біоенергетикою. Наше завдання – просто не порушувати вищих законів і залишатися справжніми людьми.
Яку правду про український шоу-бізнес 2000-х ви досі нікому не розповідали?
– Особливих таємниць про шоу-бізнес 2000-х я не маю – тоді він був таким самим брудним, як і зараз: ті самі плітки, та сама нечесна конкуренція. У мене ніколи не було ворогів чи людей, з якими б я перебувала у відкритому протистоянні, тож і соромитися розповідати мені нема чого.
Оксана вірить про вплив потойбіччя Фото: Instagram
Змінилися хіба що технології – з’явилися штучний інтелект, соціальні мережі, тоді такого не було, все відбувалося скромніше. Але сутність людей не змінюється: якщо людина порядна, вона залишається такою завжди, а якщо мала “приховані вади” тоді, навряд чи стане кращою зараз.
Чи надходили вам пропозиції стати чиєюсь коханкою в обмін на кар’єру?
– Прямих пропозицій ніколи не було – ніхто відкрито не казав: “Будеш моєю коханкою і станеш зіркою”. Але натяки траплялися. Було кілька ситуацій, коли в моєму житті з’являлася людина, готова вкладати в мене значні кошти, але поступово починався тиск, який мене лякав.
Я 24/7 поруч зі своїм чоловіком, який зараз ще й мій продюсер, тож для мене це питання взагалі не обговорюється. У моїй родині справжній культ сім’ї: батьки прожили разом усе життя, і якби не трагічна загибель батька, вони й досі були б разом. Так само і в родині чоловіка. Тому будь-які натяки на мою адресу викликають у мене лише здивування.
Оксана стикалась з неймовірним тиском Фото: Instagram
Якби довелося обирати між кар’єрою, зоряним життям на перших щаблях шоу-бізнесу та стабільною надійною родиною – я б обрала родину. Це і є найважливіший приклад для дітей та онуків: якою має бути справжня, надійна сім’я.
Про російських зірок
Хто з російських знаменитостей був найнеприємнішою людиною, з якою доводилося співпрацювати?
– Особливо неприємний випадок стався з Миколою Расторгуєвим – ми виступали на одному корпоративному заході для заможних людей, вів його Олександр Пікалов із “95 кварталу”. Організатори попросили мене поступитися чергою, бо Расторгуєв поспішав, я погодилася. Пізніше ми випадково зіштовхнулися на сходах – замість вибачень він окинув мене оцінювальним поглядом і кинув зверхньо: “Ого-о…”. Я відповіла: “Не “ого”, а “перепрошую”. І дякую, що поступилися мені місцем”, на що він лише посміхнувся: “Ні, це “ого”” – і пішов. Мені було дуже прикро: він все ж таки чоловік, міг просто подякувати.
Оксана критично відгукується про деяких російських колег Фото: Instagram
Ще одна неприємна історія – з Лолітою Мілявською під час репетиції проєкту “100% кохання” Аркадія Окупника, де вона була режисером-постановником і ведучою. Вона нецензурно лаялася без упину, і я підійшла попросити її стриматися. Вона посміялася, кілька хвилин помовчала і продовжила. Сьогодні я намагаюся оточувати себе людьми з нормальною культурою мовлення, і в моєму колі таких, хто нецензурно висловлюється, майже немає – це справді залежність, яку більшість моїх друзів подолали.
Був неприємний епізод і з Сергієм Звєрєвим на одному з показів – він хизувався зверхніми, брутальними висловлюваннями про українців. Я не втручалася, просто зробила для себе висновки.
Про Аллу Пугачову
Вам не здається, що Пугачова надто пізно висловилася проти війни? Якби не Галкін, можливо, мовчала б досі.
– Я загалом намагаюся не засуджувати артистів, які не наважуються відкрито говорити про війну, – вони розуміють, що нам це не допоможе, а собі вони можуть нашкодити. Ми ж усі знаємо, що таке Росія: по суті, це в’язниця, і тих, хто в ній живе, це влаштовує. У мене є вірш “Зеки” саме про це – “немає на світі більшого ярма, ніж коритися дурному ляльководу”. Багато артистів мовчать не тому, що вони погані люди, а тому, що в них діти, родини, побудований бізнес – і якщо вони заговорять, то ризикують втратити все, а то й опинитися за ґратами. Нам вони допомогти не зможуть, тож я намагаюся нікого не засуджувати. У нас, вибачте, і своїх “орків” вистачає – важливіше розбиратися з тими, хто живе тут.
До речі, моя пісня “Не зі мною” – кавер-версія на Più che puoi Шер і Ероса Рамазотті – звучала на радіо “Алла”, де, за моєю інформацією, усі пісні особисто відбирала сама Алла Пугачова. Наш із Валерієм Горловим варіант їй тоді дуже сподобався, і я за це вдячна.
Алла Пугачова для мене – це ціла епоха, голос, на якому виросли покоління. Жінка-геній, жінка-харизма, талановитий режисер, композитор і виконавиця в одній особі. Вона могла б спокійно залишатися в Росії, користуватися всіма благами, які там мала, і просто мовчати, як багато хто інший, але зрештою обрала інший шлях.
Ви відмовилися співати за Януковича. Але Таїсія Повалій, Ані Лорак, Ірина Білик, Наталія Могилевська, Кузьма Скрябін та інші йшли на компроміс. Ви їх засуджуєте за це?
– Моя відмова виступати за Януковича – це справді була принципова позиція. Мені просто не хотілося брати участь у цьому, бо вважала, що для нації це ганьба і такого президента ми мати не можемо. Я була на Помаранчевій революції і не могла собі дозволити співати навіть за потрійний гонорар, який мені тоді пропонували.
Але я не засуджую артистів, які підтримували ті чи інші політичні рухи. У кожного своя сім’я, своя доля, людям треба будувати життя, допомагати близьким. Це просто робота артиста – так само, як хліб у магазині продають усім, і поганим людям, і хорошим. Артисту платять гроші за творчість, і він має право заробляти.
Оксана Вояж відмовилась виступати для Віктора Януковича Фото: Instagram
Чи правильно я тоді вчинила – чесно, не знаю. Мене змушував продюсер компанії “Джерсі”, я плакала, але вперлася: не піду. Пізніше думала: кому потрібні мої принципи, якщо можновладці мільярдами розпоряджаються, а я відірвала копійки від сім’ї? Але кожен вирішує сам, і я не маю права нікого засуджувати.
Якби зараз зустріли Януковича, що сказали б йому?
– Мабуть, із цинічною іронією сказала б: “Дорогий Вікторе Федоровичу! Ваше політичне життя – це готовий сценарій для гумористичного фільму жахів”.
Про шлюб
Що допомогло вашому шлюбу витримати десятки років? Чи були зради?
– Ми з чоловіком разом уже багато років – я ще була школяркою, коли він, старший за мене, почав проводжати мене зі школи. Так і живемо разом усе життя. Кохання й любов – це праця і терпіння, два головні складники. Зараз багато хто розлучається через дрібниці і від цього страждають діти.
Ми навчилися поступатися одне одному. Не скажу, що в когось із нас “медовий” характер – характери в обох непрості. Коли мене запитують, чи хотілося піти від чоловіка, відповідаю чесно: “Вбити хотілося, а піти – ніколи”. Серйозних причин розлучитися в мене немає: на зраді я його не ловила, бо ми стільки часу проводимо разом, що просто немає коли зраджувати. Він не п’є, не курить, ніколи не підіймав на мене руку і не назвав грубим словом – так само, як і я його.
Бували конфлікти навколо проєктів – наприклад, чоловік був категорично проти мого конкурсу краси “Міс Блонд України”, єдиного у світі змагання для блондинок, ідею якого я сама вигадала. Проєкт масштабний і складний: пошук спонсорів, учасниці, оренда приміщень, шоу-програма. Щоразу після підготовки він казав: “Все, це востаннє, ніяких більше білявок!”. Але потроху я його переконувала, і зрештою він завжди підключався й брав на себе всю технічну частину – світло, екрани, спонсорські пакети, а на завершальному етапі навантаження на нього було навіть більшим, ніж на мене.
Тому наш секрет – терпіння, терпіння і ще раз терпіння. Ми дуже близькі по духу люди, хоч і різні за темпераментом, і, можливо, саме ці протилежності дозволяють нам залишатися разом уже стільки років.
На біс
Через що ви найбільше шкодуєте у своїй кар’єрі?
– Можу відверто сказати – взагалі ні про що не шкодую. Навіть період важкої хвороби, коли я втрачала свідомість на сцені, і панічні атаки – усе це був цінний досвід, за який я досі вдячна Всесвіту. Завдяки йому я стільки всього дізналася й опрацювала, що сьогодні можу консультувати інших, як упоратися з панічними атаками.
Те, що я втратила кілька років, означає, так вирішив Всесвіт, і, можливо, це вберегло мене від чогось гіршого: аварії, втрати родини чи іншої біди, як це часом трапляється з артистами на вершині слави. Я не маю права засуджувати Божі плани, тому вдячна за кожен момент життя і справді ні про що не шкодую.
Нагадаємо, раніше Фокус писав:
- Українська скрипалька й співачка Ассія Ахат, яка кілька років прожила у США, знову оселилася в Києві.
- Руслана вперше висловилася про втрату близького друга та колеги Олександра Гарбарчука. Заслужений артист України довгий час боровся з раком шлунка.
В ексклюзивній бесіді з Фокусом Катерина Бужинська пригадує історію з перемогою у проєкті “Народна зірка” та ситуацію, яка стала для неї важливим уроком про довіру та людські цінності.