Війна вимагає комплексної відповіді на кількох рівнях одночасно. Поки масштабні військові проєкти створюють стратегічну перевагу та системно підсилюють оборону, щоденна робота передової тримається на тисячах операційних деталей. Ефективність армії народжується саме на перетині цих двох процесів: коли нові технологічні рішення підкріплюються базовим надійним забезпеченням підрозділів “в полі”.
У липні 2026-го Благодійний фонд Сергія Притули передав Силам оборони допомоги на 299,8 млн грн – найбільше за останнє півріччя. Але за рекордною цифрою стоїть не один великий збір, а різні навантаження, які Фонд мусить тримати одночасно: гарячі напрямки з найбільш терміновими потребами; великі стратегічні проєкти на кшталт далекобійних БпЛА чи перехоплювачів; і хронічний дефіцит “невидимої рутини” – зв’язку, живлення, тактичної розвідки.
Епіцентри напруги: майно як розхідник
Найбільше заявок у липні прийшло з Новопавлівського (55) та Костянтинівського (38) напрямків. Новопавлівський – вісь Добропілля – Новопавлівка – лідирує за кількістю звернень пʼятий місяць поспіль.
Міська забудова Костянтинівки і відкриті поля під Новопавлівкою виглядають по-різному, але проблеми в підрозділів однакові. Логістика ускладнена: звичайний підвіз під ворожими дронами часто неможливий. Майно знищується щодня. А головний пріоритет – життя людей, тож техніка тут стає розхідником, якого потрібно багато.
“Типова історія: ворог знищив генератор на позиції, на складах підрозділу запас скінчився – і до нас падає заявка. Це не про “вау-техніку”. Це про те, що потрібно постійно, щоб усе “вау” взагалі працювало. Питання організації роботи”, – каже Клим Хвостенко.
Номенклатура поточної допомоги закриває потребу і піхотинця на спостережному пункті, і командного пункту підрозділу, і позиції пілотів Mavic, FPV, бомберів чи операторів мідлстрайків. Підрозділ тримається на людях. Але щоб люди могли працювати, їм потрібні звʼязок, живлення й розвідка. Випадає щось одне – зупиняється все.
Магістральні екосистеми
Фонд Сергія Притули веде великі проєкти, які змінюють ситуацію не на одній позиції, а на цілому відтинку фронту. Найбільш активним з них у липні був “Щелепи“: 87,56 млн грн, майже третина всього місячного обсягу. Підрозділи отримали 30 баражуючих боєприпасів RAM X2 (65,3 млн грн) і 12 розвідувальних комплексів Shark. Це звʼязка “око + удар”: Shark знаходить ціль на оперативно-тактичній глибині, RAM X2 її дістає – там, куди не долітає ні артилерія, ні звичайний FPV. Серед публічних результатів – знищення радіолокаційної станції “Небо-СВУ”, яку Командування обʼєднаних сил ЗСУ оцінює в понад $100 млн, і ураження двох гелікоптерів. Наступна партія комплексів уже законтрактована.
Паралельно проєкт “Єдинозбір” тим часом перетнув позначку в 1 000 знищених повітряних цілей за допомогою засобів, переданих у межах цього збору. Дрони-перехоплювачі з волонтерського експерименту стали штатним елементом протиповітряної оборони: щомісяця військові просять їх від 770 до 1 090, а ворог у відповідь ускладнює траєкторії та висоти “Шахедів”, тому Фонд вкладається не лише в борти, а й у підготовку екіпажів. Для довідки: восени 2025 року Фонд відкрив власний Навчальний Центр і готує там, зокрема, операторів дронів.
Магістральні проєкти працюють інакше, ніж поточна допомога. Показовий приклад – оптоволоконні FPV: у липні Фонд передав 460 бортів при місячному запиті у 120. Це не збій у статистиці – виробникам платять великими партіями. У червні Фонд акумулював кошти під накопичену потребу (588 бортів) і законтрактував партію, у липні закрив її однією передачею.
“Оптоволокно – не замінник радіокерованих FPV, а окремий інструмент зі своєю нішею. Там, де ворожий РЕБ глушить усе, воно стає тим, що ще працює”, – уточнює Клим Хвостенко.
Чому “невидима рутина” просідає
Головна суперечність липневої статистики криється в диспропорції між проєктними видачами та базовим майном. На тлі високих показників закриття по далекобійних ударних засобах (важкі бомбери – 219%, оптоволоконні FPV – 383%) критичні позиції щоденного забезпечення просідають. Це стосується звʼязку, джерел живлення, квадрокоптерів Mavic, нічних FPV-дронів.
Причина – у механіці зборів. На ударні засоби збирати легше, адже в них є видимий результат – відео ураження, знищена техніка, цифра у звіті. Це не знецінює такі збори, вони складні й критично важливі. Однак інфраструктуру для цих засобів окремо не покажеш, бо у Starlink чи генератора немає власного відео результату – їхня робота видна лише через дрон, який завдяки їм злетів. Тому цільових внесків на такі засоби майже не приходить, і закриваються вони з донатів на поточну допомогу армії, яких значно менше.
А потрібне таке майно кожному взводу щодня. У грошах виходить парадокс: увесь липневий запит на звʼязок, живлення та електроніку – близько 59 млн грн. Це менше за одну партію баражуючих боєприпасів (65,3 млн грн).
“Без старлінка не буде звʼязку на позиції. Без генератора або зарядної станції не запрацює Starlink. Це майно дешевше і не таке ефектне, але воно універсальне – потрібне всім і завжди”, – наголошує Клим Хвостенко.
Що потрібно війську зараз
Рекордний липень показав і силу великих зборів, і межу тільки проєктного підходу: без тилової бази високотехнологічна війна зупиняється.
Сьогодні мілітарна допомога вимагає прагматичного переосмислення пріоритетів від кожного, хто підтримує армію. Для приватних донаторів найкорисніший формат – регулярний донат на загальні мілітарні рахунки Фонду на поточну допомогу Силам оборони України або підписка в спільноті “Впритул”. Саме з цих коштів Фонд оперативно докуповує Starlink, зарядні станції й генератори для підрозділів у найгарячіших точках.
Для бізнесу працює інша модель – довгострокове шефство над “рутинними” категоріями. Липень показав, як це може виглядати: колісний транспорт на 59,6 млн грн передано завдяки логістичним проєктам із бізнесом, коли партнер приходить із грошима і розумінням, кому й для чого він допомагає.
Передова тримається на звʼязку, спостереженні та живленні. Starlink і генератор за десятки тисяч гривень – це не другорядне майно, а те, без чого не працює бойова система вартістю в мільйони.