Історично-політичний трилер «Слава» наближається до прем'єри: перші зображення зі зйомок

22 Липня 2026

Історико-політичний трилер українського виробництва «Слава» від режисера Дениса Соболєва відзнято і готується до презентації. Творчий колектив вперше представив матеріали зі знімального процесу та поділився деталями роботи над кінострічкою.

Закрита демонстрація фільму вже відбулася у Львові, а команда займається розробкою фестивальної стратегії для світової прем’єри. Фільм розповідає про судовий процес над агентом КДБ Богданом Сташинським, відповідальним за вбивства Степана Бандери та Лева Ребета.

Однак «Слава» не є біографічним твором чи історією однієї особи, що самотужки змінює перебіг подій. «Це політична драма про боротьбу українців за право бути почутими на міжнародній арені». Головні ролі у фільмі виконали Лілія Матвієнко, яка втілила образ незламної Слави Стецько, та Юрій Хвостенко, що зіграв молодого та сповненого енергії Ярослава Стецька. Видання «Нове українське кіно» дізналося подробиці з матеріалів LiKE in UA.

«Слава» висвітлить суд над убивцею Степана Бандери

Події стрічки розгортаються у 1962 році в німецькому місті Карлсруе. На судовій лаві опиняється співробітник КДБ Богдан Сташинський — виконавець резонансного вбивства лідера ОУН Степана Бандери. Проте Слава та Ярослав Стецьки, разом зі своїми прихильниками, мають намір перетворити це судове засідання на безпрецедентний міжнародний трибунал над усією радянською системою політичних убивств. Аби відкрити очам світу правду про терор кремлівського режиму, їм доведеться кинути виклик не лише радянським спецслужбам, але й нерішучості західних союзників.

Як зазначає режисер, ідея фільму виникла після зацікавлення судовим процесом над агентом КДБ Богданом Сташинським, який у Мюнхені здійснив убивства українських діячів Лева Ребета та Степана Бандери. Саме під час відкритого судового процесу світ вперше почув свідчення про використання Радянським Союзом політичних убивств за кордоном як інструменту державної політики.

Однак, автори вирішили не створювати традиційну судову драму чи біографічний фільм. «Ми не прагнули створювати чергову пострадянську картину про нібито всесильний КДБ, який контролює все і якому неможливо протистояти. Нас більше цікавило інше: чому така велика система боялася людей, які не мали власної держави, армії чи значних ресурсів, але продовжували говорити про незалежну Україну», — поділився режисер стрічки Денис Соболев.

Центральною постаттю стрічки стала Слава Стецько, через яку глядач знайомиться зі світом української політичної еміграції, її інформаційною боротьбою та спробами переконати міжнародну спільноту говорити не лише про виконавця злочинів, а й про радянську систему, що стояла за ними.

За словами Дениса Соболєва, «Слава» виходить далеко за межі реконструкції історичних подій. Це не лише історія про судовий процес над Богданом Сташинським чи діяльність КДБ, а фільм про природу імперії, яка незалежно від назви, прапора чи політичного устрою прагне позбавити інші народи права на власну історію, культуру, державність і майбутнє. Саме тому стрічка проводить паралелі між подіями 1960-х років і сьогоденням, демонструючи, що змінюються лише інструменти тиску — від політичних убивств, агентурної роботи та пропаганди до сучасних інформаційних технологій, тоді як сама логіка імперської політики залишається незмінною.

«Для міжнародної аудиторії це можливість усвідомити, що нинішня війна — не випадковий конфлікт, а прояв значно давнішої імперської традиції, яка століттями не визнавала права України на самостійне існування», — наголошує режисер. Водночас для українського глядача, за його словами, «Слава» є історією про повернення власної пам’яті та героїв, які продовжували боротьбу за незалежність навіть без власної держави.

Як команда працювала над достовірністю «Слави»

Підготовчий етап стрічки тривав кілька років і потребував масштабного дослідження архівних матеріалів, документів КДБ, свідчень очевидців та історичних джерел. За словами Дениса Соболєва, навіть під час знімання та монтажу творці постійно звіряли кожну деталь — від достовірності реплік і документів до роботи журналістів, діяльності спецслужб та політичної атмосфери епохи.

Команда проєкту детально вивчила роботу радянських спецслужб. За словами режисера, архівні матеріали демонструють не лише масштаб репресивної машини, а й її страх перед українським визвольним рухом.

«Найстрашніше — це буденність зла. Людину могли роками переслідувати, готувати її викрадення чи вбивство, а в документах це виглядало як звичайна службова робота», — зазначає режисер.

Водночас, за його словами, «у матеріалах спецслужб відчувається їхній справжній страх. Вони боялися не лише збройного спротиву. Вони боялися слова, газетної статті, пресконференції, публічного виступу, самого існування української політичної еміграції».

Візуальне рішення «Слави» також має символічне значення. Команда розповідає, що під час роботи над стрічкою та постером надихалася творчістю Георгія Нарбута та Ніла Хасевича, прагнучи не лише відтворити атмосферу епохи, а й нагадати про митців, які формували українську візуальну культуру. Саме тому автори відмовилися від декоративної стилізації 1960-х років на користь естетики чорно-білого політичного плаката.

Для відтворення атмосфери 1960-х команда застосувала візуальні ефекти, однак зробила їх майже непомітними. Вони допомогли усунути сучасні елементи з кадру, відновити міське середовище та органічно поєднати художні сцени з архівними матеріалами.

Окрему увагу автори приділили звуковому оформленню фільму. Саунд-продюсер Володимир Третьяков зазначає, що команда прагнула створити максимально автентичне звучання епохи, аби глядач відчував атмосферу часу не лише через декорації та костюми, а й через звук міського простору, інтер’єрів, транспорту та людських голосів.

«Особливу роль у фільмі відіграє музика. Вона не просто супроводжує події, а розкриває внутрішній стан героїв, підкреслює кульмінаційні моменти й допомагає відчути те, що персонажі не завжди можуть висловити словами».

Стрічку створює компанія Ganza Film за підтримки Держкіно. Наразі команда розробляє фестивальну стратегію. Серед потенційних майданчиків для міжнародної прем’єри розглядаються Tallinn Black Nights Film Festival, FilmFestival Cottbus, а також фестивалі та спеціальні покази в Канаді для міжнародної аудиторії та української діаспори.