Минулого року традиційне святкування Дня захисту дітей 1 червня було перервано, а заходи, що асоціювалися з літніми канікулами, перенесли на 20 листопада. Через це ідея написати про дитячу літературу на початку літа втратила актуальність, тому до теми цілком доречно звернутися посеред літа.
Писати для дітей непросто, адже існує ілюзія, що це найлегший жанр. Проте, на щастя, ситуацію з дитячою літературою рятує перевидання класики. Популярними залишаються Вінні-Пух, Карлсон, герої «Вітру у верболозі», Гаррі Поттер, а серед українських авторів — Всеволод Нестайко. Микола Носов із Незнайком також не втрачає своєї аудиторії.
Не втрачає популярності й серія про пригоди естонських казкових чоловічків, створених Ено Раудом. Найновіше видання однієї з книжок серії — «Котячий набіг» — вийшло у 2025 році.
На рік раніше, у 2024-му, на ринок дитячої літератури повернулася литовська письменниця Вітауте Жилінскайте. Видавництво «Ранок» перевидало її оповідку «Замок брехунів», написану у 1968 році та екранізовану у 1983-му. Ця, здавалося б, проста казка про небезпеку брехні, зазнає глибоких інтерпретацій в Інтернеті, слугуючи своєрідним посібником із симулякрів.
Герой казки, хлопчик Дінас, потрапляє до замку, де все виявляється імітацією: розкішне оздоблення — грубою бутафорією, їжа — неїстівною тирсою, а за фальшивими завісами ховається не свобода, а нудна праця.
Такі «казки зі змістом» є типовими для Вітауте Жилінскайте. Вона писала сатиру для дорослих, але прославилася як дитяча письменниця, твори якої перекладали багатьма мовами. На честь 94-річної авторки, президент Литви Гітанас Науседа зазначив, що її твори збагатили світову літературу. Прем’єр-міністр Інгріда Шимоніте додала, що на її текстах виросло не одне покоління. Важливо, що ці твори були перекладені й українською. Так, у 1983 році вийшла збірка казок «Робот і Метелик».
Попри милі ілюстрації, деякі казки збірки виявилися нелегковажними. Наприклад, «Коник у склянці» розповідає сумну історію пораненого коника, який вдає, що все гаразд. Також є історія двох рибок, що загинули, не діставшись до океану, чи оповідання про загибель каченяти.
Утім, не всі казки сумні, але всі вони серйозні. Деякі межують із фантастикою, як-от «Сміх паяца», де оживають іграшкові фігурки з тиру.
Шедевром, який заслуговує на перевидання, є казка Жилінскайте «Подорож у Тандадрику». Українською мовою книжка вийшла у 1986 році. Це історія про іграшки, які опинилися на лісовій галявині й вирушили у космічну подорож на планету Тандадрика, де їх не ламають, а лагодять. Кожна іграшка, через своє каліцтво, прагне потрапити на цю планету.
Під час подорожі розкриваються й недоліки характеру героїв: жадібність, самозакоханість, авторитарність. Фінал казки несподіваний. Враховуючи рідкість видання та успіх у сусідів, ця казка могла б знову порадувати дітей та дорослих. Нині її можна прослухати на YouTube-каналі «Тося читає казки».
Джерело новини: zn.ua