Як відбулась перша «експортна» презентація російських виробів С-71К «Ковер» та С-71М «Монохром», що про них відомо на даний момент, та чи можуть бути експортні покупці
На оборонній виставці в Ель-Аламейні (Єгипет) Росія показала “Бандероль” та “Дань-Т” під Ми-28, а також – реактивні засоби сімейства С-71, зокрема С-71К “Ковер” та С-71М “Монохром” як елементи озброєння Су-57, котрий також виступає носієм авіаційних ракет Х-69.
Сама по собі подія цікава, адже росіяни вперше публічно демонструють згадані вище реактивні засоби ураження, про які раніше були лише окремі зображення в соцмережах. Але це дає привід поставити питання значно ширше – для чого росіянам сімейство С-71, якщо під Су-57 і так є Х-69?
Дозвукові авіаційні крилаті ракети Х-69 є достатньо небезпечним типом озброєння. Тут цілком достатньо згадати, що саме ними РФ навесні 2024 року вивела з ладу Трипільську ТЕС, що живила Київ.
Основний внутрішній відсік Су-57 дозволяє вмістити до чотирьох Х-69. У такому випадку Су-57 може використовуватися виключно в ударному варіанті. У відкритому доступі є такі орієнтовні характеристики Х-69: стартова маса – 800 кілограмів, бойова частина – 310 кілограмів, дальність польоту – до 400 кілометрів.
Отже, логічнішим кроком виглядало б просто масштабування виробництва таких авіаційних ракет. За оцінками ГУР МОУ, воно відбувається в темпі до п’яти одиниць на місяць, а актуальний запас станом на квітень 2026 року оцінювався лише у 25 одиниць.
Але, з іншого боку, росіяни вже також використовують С-71К “Ковер” та С-71М “Монохром” для ударів по Україні. Носіями цих реактивних боєприпасів виступає той самий Су-57.
Раніше Defense Express вже надавало розгорнуту характеристику цим засобам ураження, тому коротко повторимо базові моменти. Почнемо з основної відмінності між цими двома зразками озброєння: С-71К “Ковер” призначений для ураження стаціонарних цілей. Його розвитком є С-71М “Монохром”, який призначений для автономного пошуку та ураження рухомих цілей.
Вперше С-71 для удару по Україні було використано наприкінці 2025 року. Первинний аналіз уламків показав, що цей засіб можна було б назвати “реактивним КАБом” через використання ОФАБ-250-270 як бойової частини. При цьому відомі орієнтовні характеристики С-71К “Ковер”: швидкість польоту – до 730 км/год, дальність застосування – 250-350 кілометрів.
Першопочатково розробка С-71 виглядала як спроба росіян скопіювати одну концепцію США, тобто інтегрувати реактивні безпілотники до складу озброєння літаків тактичної авіації. Але схоже, що в міру розвитку робіт концепція сімейства С-71 значно модифікувалася – в бік створення реактивних авіаційних боєприпасів нового покоління, які мають “мобілізаційні” елементи для масовості виробництва (ФАБ як БЧ), але водночас здатні використовувати штучний інтелект для наведення на ціль.
На цьому тлі можна припустити, що експортна демонстрація С-71К “Ковер” та С-71М “Монохром” від РФ в Ель-Аламейні могла мати на меті скоріше пошук зовнішніх ресурсів для масштабування виробництва таких зразків озброєння.