13 липня 2025 року виповнилося б 95 років від дня народження Петра Миколайовича Жука – видатної людини та талановитого журналіста Черкащини, чий творчий шлях розпочався у 1954 році, коли на карті України з’явилася Черкаська область.
Його ім’я пов’язане з історією кількох знакових засобів масової інформації. Життя і невтомна газетярська праця Петра Миколайовича – це ціла епоха черкаської журналістики, своєрідний зріз історії краю, наповненої повсякденними справами та натхненням земляків, їхніми радощами і печалями.
Тисячі людських доль, здобутків і прорахунків, нагальні проблеми області – все це теми його газетних публікацій та книг. Головне в них – любов до людей та життя. Журналістика для Петра Жука була більше, ніж професія: це був спосіб життя і можливість показувати світ таким, яким він є.
Петро Миколайович народився 13 липня 1930 року на Слобожанщині, у селі Добровілля Харківської області. У 1954 році, після закінчення факультету журналістики Київського державного університету, він прибув до Черкас для роботи у «Черкаській правді». Так розпочалася його творча біографія на Черкащині, з якою він назавжди пов’язав свою долю.
З 1960 року він працював завідувачем відділу обласної газети «Молодь Черкащини», був власним кореспондентом газети «Молода гвардія» на Черкащині. У 1966–1970 роках редагував «Молодь Черкащини», а з 1970 року – власний кореспондент республіканської газети «Радянська Україна» по Черкаській та Кіровоградській областях. З 1993 року очолював редакційно-видавничу групу багатотомного видання «Реабілітовані історією. Черкаська область», готував матеріали до «Книги пам’яті України» та «Національної книги пам’яті жертв Голодомору».
Петро Жук брав участь у підготовці та виданні таких узагальнюючих праць про Черкащину, як «Історія міст і сіл УРСР. Черкаська область», «Герої-освободители Черкащины», «Корсунь-Шевченковская битва» та багатьох інших.
Близько 100 його нарисів про видатних земляків-черкащан були опубліковані в зарубіжних виданнях Канади, США, Аргентини, Італії на замовлення товариства культурних зв’язків з українцями за кордоном «Україна».
Журналісту Петру Жуку була притаманна здатність відчувати живе слово, співпереживати, спілкуючись з людьми. У його публіцистичній спадщині – яскраві статті, етюди і замальовки про людей творчості і праці, розповіді про мужніх фронтовиків, учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Петро Жук був щирим другом Василя Симоненка. Їхні людські та творчі стосунки зав’язалися у 1956 році. Петро Миколайович багато зробив для вшанування пам’яті поета, зокрема, за його редактури була відкрита літературна студія імені Василя Симоненка. Він ініціював та упорядковував видання збірок творів поета.
Невтомний шукач істини, Петро Жук завжди був вірним журналістському обов’язку. Завдяки його публікаціям про недоцільність спорудження АЕС поблизу Чигирина, атомний монстр не постав на овіяній славою землі. Протягом усієї своєї кар’єри він писав про славетну родину Симиренків, прагнучи показати читачеві «велич духу людей, в долі яких, як сонячні промені в краплині роси, відбивається доля нашого сердешного народу».
У роки незалежності Петро Жук, завершивши штатну роботу, багато сил і часу віддав дослідницько-пошуковій праці над томами видання «Реабілітовані історією. Черкаська область». Завдяки його роботі з архівними документами були встановлені й повернуті із забуття імена тисяч черкащан, які постраждали від політичних репресій. Його публіцистичні та краєзнавчі розвідки, ґрунтовані на достовірних фактах, доносили історичну правду до широкого загалу.
У нарисах про відомих черкащан Петро Жук яскраво і переконливо створював історичні та психологічні портрети людей різних професій, передаючи не тільки їхні особисті якості, а й атмосферу часу, в який вони жили і творили. Особливий інтерес мають його статті, присвячені трагічним сторінкам життєписів людей, чиї долі були зламані радянською репресивною машиною. Ці історії розкривають суть політики державного терору і є застереженням від подібних злочинів у майбутньому.
Життя та багаторічна праця Петра Жука – це добрий приклад для наслідування. Пам’ять про нього шанують на Черкащині.
Подробиці можна знайти на сайті: novadoba.com.ua