У Солом’янському районному суді столиці відбулося чергове засідання щодо справи В’ячеслава Богуслаєва. Експерти вказують на потенційні ризики порушення принципу справедливості сторін.
Ключовою процесуальною подією на цьому судовому слуханні, як повідомляє Телеграф, стало рішення суду дозволити виклик свідка, який раніше мав статус обвинуваченого у цій самій справі. Однак, після укладення угоди про визнання вини, він отримав процесуальний статус свідка.
Сторона захисту Богуслаєва висловила незгоду з таким викликом, підкреслюючи, що така ситуація створює явний конфлікт інтересів і ставить під сумнів неупередженість майбутніх свідчень. Адвокати звернули увагу на те, що умови угоди про визнання вини фактично зобов’язують особу надавати викривальні свідчення щодо інших учасників провадження. Згідно з логікою захисту, це створює процесуальну залежність від сторони обвинувачення та ймовірність зацікавленості у підтвердженні вже сформованої версії слідства.
Відео дня
Незважаючи на ці аргументи, суд відхилив заперечення і призначив допит свідка на наступне засідання.
Експерти моніторингової місії IAC ISHR наголошують, що подібні ситуації вже розглядалися Європейським судом з прав людини.
Зокрема, у подібних справах ЄСПЛ підкреслює: коли особа отримує процесуальні переваги в обмін на співпрацю зі стороною обвинувачення, виникає ймовірність, що її свідчення будуть спрямовані не на встановлення істини, а на підтримку домовленостей зі слідством.
На думку правозахисників, саме тому такі свідчення потребують максимально критичної оцінки з боку суду.
Не менш напруженою частиною засідання стало питання продовження терміну тримання під вартою щодо Богуслаєва. Суд залишив його під арештом, незважаючи на аргументи захисту про похилий вік обвинуваченого, його складний стан здоров’я та надмірну тривалість утримання.
Станом на дату засідання, загальний термін перебування Богуслаєва під вартою перевищив 1255 днів. Захист акцентував увагу на тому, що ризики, на які посилається прокуратура, протягом років залишаються практично незмінними та формулюються шаблонно — без наведення нових конкретних обставин.
Прокурори, у свою чергу, посилалися на тяжкість обвинувачення, можливість впливу на свідків та ризик переховування.
Однак, міжнародні експерти зазначають, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може роками автоматично виправдовувати тримання людини під вартою. Практика ЄСПЛ вимагає, щоб кожне нове продовження арешту супроводжувалося свіжим та індивідуалізованим аналізом ризиків, а не повторенням стандартних формулювань.
Окрему увагу під час засідання було приділено стану здоров’я обвинуваченого. Захист заявив про наявність численних хронічних захворювань та ризиків для життя у зв’язку з тривалим перебуванням у СІЗО.
Правозахисники також звернули увагу на проблему застави, визначеної судом. На думку експертів IAC ISHR, розмір застави має бути реальною альтернативою звільненню, а не формальною цифрою, яка фактично унеможливлює вихід особи з-під варти.
Справу Богуслаєва дедалі частіше оцінюють не лише як кримінальне провадження щодо конкретної особи, а як випробування для української системи правосуддя на здатність дотримуватися європейських стандартів навіть у найбільш суспільно резонансних справах.
Експерти IAC ISHR у своїх висновках уже вказують на системні ознаки можливих порушень статей 3, 5 та 6 Європейської конвенції з прав людини — від автоматизованого продовження тримання під вартою до потенційного дисбалансу сторін у судовому процесі.
На цьому тлі подальший перебіг процесу може стати показовим не лише для української судової практики, а й для міжнародної оцінки того, наскільки українська система правосуддя здатна забезпечити принцип верховенства права в умовах війни та суспільного тиску.