Чому росіяни так вперто «втрачали» Залужного: дайджест пропаганди за 25 травня 2023 року 26.05.2023 14:58 Укрінформ Росія примудрилася двічі за один день програти в медійній війні.
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди за 25 травня.
Головком ЗСУ передав привіт Наришкіну
25 травня Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний на переконливі прохання російської пропаганди («Україна не може довести, що він живий!»), все ж таки помахав їй рукою.
Для того, щоб пропаганді було далі легше казати, що відео із Залужним «фейкове», українські медійники навіть підготували для неї підказки.
Почалося все з «воєнкора» Руденка, який ще 20 травня ініціював пошуки Залужного повідомленням: «живий, але перебуває у критичному стані». А закінчилося коментарем цілого очільника Служби зовнішньої розвідки РФ Наришкіна, який 24 травня заявив, що «достовірної інформації про це немає».
За цей час Головнокомандувач ЗСУ (якщо вірити пропаганді): «переніс операцію на серці», «у нього виникли ускладнення після невдалого протезування», «йому провели трепанацію черепа, він живий, але виконувати свою роботу вже не зможе».
НАСПРАВДІ, активне просування теми «Залужний вийшов з чату і навряд чи повернеться» саме в ці дні мало інформаційно прикрити поразку у «героїчній «обороні Бєлгородської області».
«Втрата Залужного» – це спроба посіяти паніку в ЗСУ, серед українців та країн-партнерів. Про те, що українська армія – це система, яка продовжить успішно функціонувати, навіть якщо щось трапиться з головнокомандувачем, пропаганда не в курсі, бо пропаганда працює у радянській парадигмі: «наш командир бойовий, веди у бій за собою».
«Втрата Залужного» – знаходиться у тій же пачці кремлівських рятівних соломинок, як і «Китай, Іран, Трамп нам допоможе». Усе це – прямі психологічні ознаки поведінки тих, хто програє.
«Втрата Залужного» – це свідчення загального страху перед ЗСУ і конкретно – перед українським контрнаступом.
«Втрата Залужного» – це чергова спроба вкинути дезінформацію про розбрат у військово-політичному керівництві України (як натякала пропаганда: «ракета наша по ньому вдарила, а цілевказання з Києва надали».
«Втрата Залужного» стала настільки ідеєю фікс для пропаганди, що заради цього вона навіть трохи прикрутила тумблер «усім керує НАТО, а українці – лише м’ясо» і нехай опосередковано, але визнала значущість особистості головкома ЗСУ.
«Втрата Залужного» – це ще й свідчення звичайної заздрості. Своїх генералів-героїв у Росії немає (хіба що актори-регулювальники на кшталт Лапіна).
А на питання «Чому ж Залужний увесь цей час не з’явився на публіці?», відповідь проста: «Хто такі «воєнкори, щоб цілий головнокомандувач ЗСУ мав би на них реагувати?».
Тому зберігаємо спокій, віримо в ЗСУ та особисто в Залужного. І не звертаємо уваги на подальші «вкиди» пропаганди. Цю інформаційно-психологічну спецоперацію Росія (як і попередні) програла. З огляду на поразку в рамках усієї «СВО», до цього пора вже звикнути.
Шойгу знову програв у морський бій
Другу інформаційно-психологічну поразку 25 травня росіяни отримали вже у військово-морському вигляді. Ще напередодні «прес-генерал» МО РФ Конашенков зухвало заявив про знищення усіх трьох надводних БПЛА (нібито ЗСУ), які о 05:30 ранку 24 травня атакували корабель ВМФ РФ «Иван Хурс». Як «доказ» він показав відео якогось переможного морського бою.
НАСПРАВДІ, як мінімум один дрон невідомого походження все ж досяг цілі. Про те, що ураження корабля було – свідчить той факт, що окупанти негайно перекрили рух на Кримському мосту (нібито через «навчання»).
З приводу цього морського інформаційного бою цікава його хронологія, яка наочно доводить те, як Україна в чисту переграє Росію.
Тут, як і в історії з Залужним. Звісно, він міг передати привіт пропаганді значно раніше, але зробив це тоді, коли на арену московського інформаційного цирку вийшла офіційна особа – головний розвідник Наришкін.
Так само і з морським розвідником «Іваном Хурсом». Спочатку дочекалися, коли з’явиться офіційна особа від Шойгу і доповість про «перемогу».
І лише після того було оприлюднено відео, яке вчергове змусило реготати над російським Міноборони та його фільмами на переможну військово-морську тематику.
Куди так ядерно крокують Путін і Лукашенко
25 травня міністри оборони РФ Шойгу та РБ Хренін підписали документи про зберігання російської ядерної зброї в Білорусі. Лукашенко з цього приводу заспокоїв, мовляв, «не переживайте, ми несемо відповідальність»
НАСПРАВДІ, для Лукашенка, який (за його словами), регулярно чекає чи то диверсантів, чи то повномасштабного нападу з боку України, Польщі, Литви… (чи взагалі усього НАТО) ця впевненість звучить досить дивно.
А з огляду на те, що «бєлгородські диверсанти» лише трохи не дійшли (тому, що не треба було) до російських ядерних об’єктів – запевнення Лукашенка взагалі непереконливі.
Його ядерна історія для пересічних білорусів погана тому, що Лукашенко перетворив їхню територію у російський ядерний склад, ключі від якого у Путіна. Тобто потенційно в «радіоактивний попіл».
Щодо Вашингтону (який за задумом мав би здригнутися від взяття Білорусі в ядерні заручники), то він навіть не позіхнув. «США не бачать підстав змінювати готовність або корегувати свої стратегічні сили у зв’язку з повідомленнями про початок переміщення ядерної зброї до Білорусі», – заявили у Держдепі.
До того ж цим ядерним кроком, Мінськ і Москва не тільки не налякали Вашингтон, а вже й демонстративно «кинули» Пекін. Той, нагадаємо, офіційно закликав до нерозповсюдження ядерної зброї.
Тож висновки Китай зробить.
Про напрямок, куди так вперто і ядерно крокують Лукашенко з Путіним, залишається тільки здогадуватися.
Пригожин тікає з Бахмута аж до Африки?
І наостанок про відхід ПВК «Вагнер» з Бахмуту. Про це 25 травня заявив його ватажок Пригожин і додав відповідне відео. За його словами, «вагнерівці» збираються повністю залишити зруйноване місто до 1 червня, відпочити, зайнятися ремонтом техніки та вербуванням нових найманців, а потім «почати виконання нового завдання».
НАСПРАВДІ, цими словами Пригожин чітко дав зрозуміти, що ніяку «приватну військову компанію» він не очолює. «Вагнер» — це навіть не паралельна армія, а гібридна надбудова над регулярною російською, яка діяла у конкретний час на конкретній ділянці фронту. Все.
До того ж ця гібридна армія фактично розбита. Представник східного угруповання ЗСУ Сергій Череватий заявив, що «піджавши хвіст, Пригожин просто тікає, бо втратив найкращі свої кадри. По суті, «Вагнер» в Бахмуті розбитий».
Багато аналітиків, наприклад, в американському Інституті вивчення війни, вважають, що відхід з Бахмута в тил просто дасть Пригожину можливість пересидіти український наступ.
А щодо «нового завдання», то цілком вірогідно ним стане Африка. 25 травня (в Міжнародний день Африки) секретар Радбезу РФ Патрушев заявив, що «країни Африки відчувають потребу в допомозі у питаннях забезпечення оборони, безпеки, незалежності, щоб убезпечили їх від «кольорових революцій».
Тож африканський напрямок, з огляду на втрату українського (який окупанти «прорубали» під тими ж приводами та гаслами), стає пріоритетним.
Після повної втрати Європи та Америки і поступово Азії, нічого більше «великому геополітику» в Кремлі не залишається.
Але Африка має чудовий досвід боротьби з колоніалізмом. Тому швидко розбереться і з цим гібридним неоколонізатором.
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
Центр стратегічних комунікацій
Источник: www.ukrinform.ua
